До 30-річчя Незалежності Україниу в Палаці культури м. Чорноморська відкрилася виставка робіт майстра графічного дизайну, книжкової та станкової графіки з Харкова - Владислава Христенка.Члена Національної спілки художників України, глибокого художника і філософа, творчість котрого прийшлася на роки становлення незалежності.
1990-і роки стали переломним етапом в політико-соціальній системі нашої країни і державний розвиток пішов іншим шляхом. В українському художньому середовищі відбувалося переусвідомлення цих суспільних процесів і явищ, змін в культурі. Змінювалися естетичні уподобання, цінності, світобачення, йшли активні пошуки нових шляхів самореалізації. Художники отримали творчу свободу в виборі теми, у втіленні власних ідей.
Мистецтвознавець Ольга Лагутенко, котра досліджує українську графіку, зазначала, що в 1990-і рокі графіка в Україні опинилась в досить парадоксальній ситуації, коли зона свободи в мистецтві розширилася і заполонила собою весь художній простір. Майстри намагалися знайти нові форми творчого і стильового вираження.
До цього поколіннямитців належить і художник Владислав Христенко,майстер офорту,філософ і громадянин не байдужий до майбутнього України.
Історія. Саме до неї звертається художник, відтворюючи власне бачення і розуміння її подій. В його роботах ми бачимо історико-етнографічну зацікавленість, обумовлену ідеями національного руху.У Владислава це - глибоке переживання за нелегку долю нашого народу. Він звертається до козацької доби. Створює цикл офортів «Козацькі хрести».
Розірвавши блакитний простір паперу, проступають козацькі хрести з картинами минулого. І скільки вже тих хрестів, Мати Божа?! Скільки скорботи, молитов і надії?...Сторінки життя нашого народу проступають в них. Новий гетьман, новий похід і нескінченна боротьба за рідну Землю, за волю, за майбутнє. Перед нами не то люди, не то духи минулого, що повстали через століття. «Молитва», «Квітка папороті» крізь скорботу проступає надія. Художник розкриває високі духовні якості своїх героїв.
Цілісні композиції, наділені певним символізмом , динамічні і живі, пульсують у просторі. Постаті трохи витягнуті, що надає величності сюжету. Прямі лінії створюють певну динаміку і напругу, яка відчувається навіть в картині «Пісня». Один за одним із минулого проступають образи глибоко ліричні, але позбавлені зайвого пафосу.
Козацьку добу В.Христенко осмислює у кількох напрямках. Це не тільки період боротьби і національного самоусвідомлення, але й час культурних досягнень. В ці роки коли були побудовані унікальні архітектурні споруди. З особливим сумлінням і пошаною художникзображує їх в серіїофортів «Твердині України». Автор сумлінно передає кожну деталь, елемент декору, щоб нічогоне втратити, не забути і , в той же час, підкреслити особливу красу споруди. Батурин, Хотин, Олесько та багато інших пам’яток архітектури складають сторінки літопису, саме так він подає їх на виставці, розташовуючи на одному листі.
Владислав недаремно обрав складну техніку офорту, бо вона надає широкий спектр художніх рішень і він добре володіє ними. Вдале використання акватинти створює ефект «присутності» і старі «Твердині» немов оживають. Майстер використовує ще цікавий художній прийом- рух не тільки у просторі, але й у часі, навіть коли створює пейзажі.
Триптихи «Старий місток», « Злочів. Козацька могила», «Перший сніг» -це лірико-епічні твори про пам’ять, красу і життя. Інтерес до історичного минулого поєднується з любов’ю і увагою до рідної природи. Почуття людини і стан природи тісно сплітаються. Автору вдаєтьсястворити досить емоційну сюжетну лінію в якій відбилися глибинні почуття.
Багатим українським фольклором наповнені різдвяні листівки, що протягом багатьох рокі створював митець. В них і історія, і традиція, і легка іронія – все те, що притаманне святкуванню Різдва українським народом протягом багатьох століть. Крізь час суне до нас віз, запряжений волами, що везе вертеп з колядниками. Лінія стає плавноюі витонченою, форма наповнюється змістом.
Класикою техніки графіки є біблійні сюжети. Вони також представлені на виставці, але у філософському баченні автора.Розп’яття і вічні муки Христа. Серія ілюстрацій «Еклізіаст», «ОткровеніяІоана», «Пісня пісень» Соломона- це багатогранне бачення теми, сповідь і роздуми в малюнках. Художник намагається крізь призму минулого звернути увагу на сучасне.
Не залишать глядача байдужими натюрморти. Владислав зображує буденні предмети, зупиняючись на красі форми і матеріалу, акцентуючи увагу на протиставлені –металеві ключі і пір’я, цвяхи рівні і зігнуті, зібрані до купи. Музичні інструменти, гроно калини, пучечок сухої трави,часточка гранату, де зернятка щільно притулилися одне до одного. В цьому є певний символізм . Самі назви натюрмортів говорять про це «Калина і каштан», «Цвяхи» та інші.
Майже всі офорти Владислава Христенка - це своєрідна форма сповіді. Ми немов пісня старого кобзаря про бувальщину. Розповідає про минуле, а ми порівнюємо з сучасністю. Тому і хочеться знову повертатися до цих робіт, як до життєдайного джерела, створеного талановитим художником і громадянином Владиславом Євгеновичем Христенко.
Тож поспішіть відвідати цю виставку, щоб насолодитися красою і отримати натхнення на майбутній час!


