Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України (а з 01.01.2011 року - єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”), то такий місяць повністю враховується в страховий стаж і заробітна плата за цей місяць враховується для обчислення пенсії. У випадку коли ж сума нарахованої заробітної плати з якої сплачені внески менша за мінімальний рівень, страховий стаж становить неповний місяць і обчислюється пропорційно нарахованій заробітній платі.
Якщо з якихось причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за своїх найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати “в конвертах” без сплати страхових внесків, і нарощування заборгованості як з виплати заробітної плати,так і зі сплати страхових внесків), то періоди, за які не сплачені внески, “випадають” із страхового стажу найманого працівника та не включаються в заробіток для розрахунку розміру пенсії.
Гарантований рівень мінімальної заробітної плати чимало роботодавців просто ігнорують і змушують робітників працювати на невелику зарплату, часом зовсім не декларуючи оплату їх праці. Бажаючи уникнути зайвих, на їхню думку, витрат, видають працівникам зарплату готівкою. У цьому випадку йдеться про “тіньові” заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду. Мають місце негативні наслідки цього явища і для самого працівника, який позбавляє себе гідної пенсії у майбутньому. Бувають ситуації, коли людям за рік роботи зараховується менше місяця страхового стажу. А низька заробітна плата дає низький коефіцієнт заробітку, який враховується при обчисленні пенсії.
Своєчасна й повна сплата платежів по єдиному соціальному внеску, а також забезпечення заробітною платою працівників не менше мінімальних соціальних стандартів - це обов’язок кожного роботодавця щодо соціального захисту своїх працівників.
Неоформлений офіційно працівник ризикує залишитися без права на отримання соціальних пільг та виплат, гарантованих державою, особливо при нарахуванні пенсії та здійсненні перерахунків пенсій у подальшому.
Тільки офіційно оформлений найманий працівник може відчувати себе соціально захищеним, а бюджет Пенсійного фонду матиме стабільні надходження для своєчасного фінансування пенсійних виплат.
Самі працівники повинні зайняти чітку позицію та наполягати на виплаті заробітної плати з дотриманням вимог законодавства.
Кожному працюючому необхідно, хоча б раз на рік, перевіряти розмір своєї заробітної плати та відрахувань єдиного соціального внеску, які декларує роботодавець, щоб виключити можливість наявності помилок, неточностей і недостовірності даних та мати впевненість у одержанні справедливо заробленої пенсії. І робити це потрібно не тоді, коли вже досягнуто пенсійного віку, а в період здійснення своєї трудової діяльності.
На сьогоднішній день автоматизована система персоніфікованого обліку надає можливість кожному працюючому особисто в управлінні Пенсійного фонду України за місцем
проживання одержати інформацію щодо нарахованої заробітної плати, щомісячного розміру сплачених внесків до Пенсійного фонду України та страхового стажу. При виявленні порушення трудових прав, працівник зможе своєчасно звернутися з позовом до суду щодо дій роботодавця, який позбавив його соціальних гарантій.
